Вход

Забыли пароль?

Галерея


Январь 2019
ПнВтСрЧтПтСбВс
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   

Календарь Календарь

Последние темы
» Валдис Крумгольд
Чт Сен 27, 2018 3:13 pm автор -saulite-

» Слышишь ли ты
Сб Мар 10, 2018 3:22 pm автор -saulite-

» Откуда к нам пришла зима
Чт Янв 05, 2017 5:34 pm автор -saulite-

» ЛЮБОВЬ
Вс Окт 30, 2016 1:43 pm автор -saulite-

» Моресоль - глаза в глаза
Чт Сен 15, 2016 8:43 am автор -saulite-

» Я обнял эти плечи и взглянул
Чт Май 12, 2016 2:40 pm автор -saulite-

» Надпись на книге
Ср Ноя 11, 2015 9:42 am автор -saulite-

» Сохрани мою тень.
Пт Май 15, 2015 7:34 am автор -saulite-

» Представь, что война окончена,
Пт Май 08, 2015 9:05 am автор -saulite-

» Топилась печь. Огонь дрожал во тьме.
Чт Янв 01, 2015 4:46 pm автор -saulite-

» Точка всегда обозримей в конце прямой.
Пт Сен 05, 2014 10:21 am автор -saulite-

» Эразм Роттердамский
Вт Июл 22, 2014 9:39 am автор -saulite-

» Сумев отгородиться от людей
Вт Июл 15, 2014 12:55 pm автор -saulite-

» ЭКЛОГА 4-я (зимняя)
Пн Фев 24, 2014 10:38 am автор -saulite-

» Представь, чиркнув спичкой, тот вечер в пещере
Вт Янв 07, 2014 9:53 am автор -saulite-

» Я слышу не то, что ты говоришь, а голос.
Вс Дек 22, 2013 5:52 pm автор -saulite-

» Зимним вечером в Ялте
Вт Дек 03, 2013 6:16 pm автор -saulite-

» В воздухе - сильный мороз и хвоя
Пт Окт 11, 2013 4:24 pm автор -saulite-

» Прошел сквозь монастырский сад...
Чт Сен 12, 2013 1:54 pm автор -saulite-

» Уезжай, уезжай, уезжай...
Чт Авг 29, 2013 1:19 pm автор -saulite-

Поиск
 
 

Результаты :
 


Rechercher Расширенный поиск

Flag Counrer
Free counters!
География форума
LiveInternet

Мандри химерної жінки (поэзия, укр.)

Перейти вниз

Мандри химерної жінки (поэзия, укр.)

Сообщение автор Моресоль в Вт Авг 23, 2011 1:31 pm

1995

* * *
знаєш,
колись засіріє -
я без сліз
напакую валізи.
засвітає,
проснеться будильник,
а мене вже немає –
я вільна.
я пішла
коридорами мряки.
я, як ти, -
все мине, – сказала.
і той самий
блукавий собака
проводив мене
до вокзалу.

* * *
залишаю ключик
в кришталевій вазі.
ти мне так змучив.
ти мне образив.
...кава у коробці
з написом “цикорій”...
...знаєш, ми, напевно,
безнадійно хворі,
стиха божевільні
злегка недоладні...
...в антресолі зліва –
чисті простирадла...
... я від тебе їду.
не сумуй, не сердься.
від любові сліду
не лишилось в серці.
за дощем снігами
небеса розверзлись.
я над “джумайданом”
наче цуцик змерзла
і цілую здуру
запітнілу шибку.
нас розносить вітер
незбагненно швидко.
я помру без тебе,
ти без мене згинеш.
ти ж, мабуть, не знайдеш
носових хустинок.

***
Поїзд падає в ніч.
Це останній ліхтар.
Я і ніч. Він на віч.
То морозить. То жар.
Ти вже, певно, заснув.
Ти подушку обняв.
Ти мене вже забув –
В тебе ж тисячі справ.
Ти здурів від газет.
Ти спішиш, як ніхто.
Ледь ковтнувши омлет,
Накидаєш пальто.
“Я пішов”. Я побіг”.
То “бувай”, то “прощай”...
Світ скінчився. Застиг.
Недопитий твій чай.
Я сама. Я сама.
Кут-стіна. Кут-стіна.
Я від тиші глуха,
Від мовчання – німа.
Я одна, клич-не-клич.
Я і я. Віч-на-віч.
Ранок виросте в день.
День осиплеться в ніч.
Мчать порожні світи
По орбітах своїх.
Розвидняється. Ти
Ще вернутись не встиг.
Будить стукіт коліс,
Будить чийсь глупий сміх.
Серце падає вниз.
Серце падає в сніг.

***
Вчора, любий,
Я подарувала собі море.
Ти колись обіцяв мені його,
Але тобі завше чогось бракувало:
То грошей, то фантазії.
Треба ж було просто стати у воду,
Замочити джинси по коліна –
І воно було б уже нашим.
Від неба до моря
Торочилися ниточки снігу.
В морі було сіре небо.
В небі було сіре море.
На тоненькій смужці горизонту
Вони цілувалися.
А я стояла у воді по коліна
І вигадувала для тебе казку.
І поки рожеві і бузкові риби
Лоскотали мені ступні,
Мої валізи попливли в океан
І нічого вже не мож було вдіяти.
Тепер я не маю нічого,
Крім моря.
Я сказала йому,
Що тепер воно довіку моє,
Одягла на нього
Оксамитовий нашийник
І повела в готель.
Але, знаєш, воно так нудиться,
Так сумує за своїм небом,
Що я, мабуть, його відпущу.

***
Це хвороба.
Це помилка пам’яті.
Дежавю.
Але я вас вже бачила.
Я клянусь,
Це мені вже наснилося.
Це було.
Я вам в очі дивилася
Й говорила,
Що все повертається,
Що Земля,
Мабуть, обертається.
Що, напевно,
Ми вже зустрічалися
І отак,
Як тепер дивувалися,
Що вона
Таки обертається,
Що хвороба
Оця називається...
Боже, як же
Вона називається?..
Глянь,
Як швидко усе забувається...

***
тобі ніхто не розповідав
про портові вогні,
що розпливлися в зіницях ночі,
і про сумний гудок пароплава,
що відходить від пристані?
...а гарячі персики котяться й падають
у густу непритомність води,
і хтось потенькує дзвоником
у тумані набережної,
аби ти, бува, не заблукав.
уяви, ти просто не знаєш,
куди іти в нічному місті,
де немає хмарочосів, метро,
таксі й неонових реклам.
ти сам.
сядеш на валізку і заночуєш,
прихилившись сонною душею
до тисячолітньої стіни.
хай тебе не тривожить
дзвоник Коломбіни на набережній
і жарти божевільного Арлекіна.
хай насниться тобі мій сон
про портові вогні,
що розпливлися в зіницях ночі,
і про сумний гудок пароплава,
що відходить від пристані...
якщо колись ти будеш тут,
біля цієї стіни,
відчуй, яка я була самотня
у місті,
де я просто не знала,
куди іти.

***
мені наснився
кошмар, що ІНША
зробила тобі каву
вона відчинила
вікно - і вітер
порвав наші штори.
платівок диски
лились на підлогу
чорними бризками,
зі стелі додолу
звисали гірлянди
касетної стрічки.
ти сидів за роялем,
і твоїм очам
до всього було байдуже,
а інша топтала
білими ступнями
твої аркуші з нотами.
я так страшно хотіла
до тебе дійти й обійняти -
і чогось не могла,
як ІНША,
по них топтатись.

***
опівночі на наше
асфальтове місто
знову впаде сніг –
і я перша пройдусь по ньому
весняними босоніжками
до самого твого порога,
бо той сніг – останній.
не везу тобі
ні морських камінців,
ні барвистих поштівок –
я нічого не назбирала,
я тільки розгубила те,
що мала.
під дощами-заметілями
в душі моїй не вижило ніщо,
тільки маленька моя любов,
згорнувшись кубликом,
завившись пелюстками,
перезимувала.
і тому присягаюсь:
цей сніг – останній.
не розбуджу твого
заплющеного шторами вінка,
не постукаю,
а просто сяду у ніші
твоїх зелених дверей
і згорнуся клубочком,
як моя любов.
ти знайдеш мене тільки вранці.
скажеш змучено,
що я – химерна,
і струсиш сніг
із мого волосся,
бо він – останній.
avatar
Моресоль
Admin

Сообщения : 412
Дата регистрации : 2011-08-22
Возраст : 38

Посмотреть профиль http://shell.forumbook.ru

Вернуться к началу Перейти вниз

Вернуться к началу


 
Права доступа к этому форуму:
Вы не можете отвечать на сообщения